Україна-Русь

Немає різниці між українцем і руським, це одне й те саме, є різниця між росіянином і руським. Русинська ідея є історично пронесеною основою народного самоусвідомлення, відродження глибинного поняття про свою унікальність. Ця ідея має стати вагомим ідеологічним об’єднуючим фактором для Сходу і Заходу України, який є беззаперечною основою утворення їх єдності і в майбутньому.

По факту, існувало дві Русі: Київська Русь і Московська Русь. На жаль історія останньої є більше надуманою, але краще розрекламованою, що мало кому навіть в голову приходить те, що це зовсім не Русь - це держава, побудована за іншими принципами, цінностями, з власною відмінною історією.

Подібну ситуацію можна розглянути на прикладі імперії Македонського. Якщо він, завоювавши пів Сходу, поставив десь у Персії одну з Олександрій, після чого Македонія пала, то скільки б персидська «Македонія» навіть з родичем Олександра в ролі царя не завойовувала македонських земель і земель, що платили їй данину, Македонією їй ніяк не стати. Ще один приклад Америка. Прийшли англійці, поставили намісника, землі як би британської корони, але навіть якщо вся Британія пішла б на дно, Британією їй не стати. Це все одно буде Америка. Вже інша держава. Інша справа, якщо Македонія через сторіччя вилізла з-під грецького ярма, вийшла з Югославії і т.д., це буде Македонія і ніщо інше. Така ж ситуація і з Україною, в якій, на жаль, історію пишуть і біля керма сидять поки в більшості своїй ідіоти. Але Русь вона і є Русь за будь-яких обставин - народ той же, земля та ж, культура, менталітет, звичаї, ехо релігійних світоглядів, традиції - все! Воно нікуди не поділося. Це Русь.

У 1991 році питання походження нашої країни вирішили надзвичайно просто. Не стали морочити собі голову в перекопуванні Російської історії, занадто багато роботи. Просто стали використовувати загальне поняття «слов'яни», а самоназву «русини», або «руські», щоб не плутати з росіянами, замінили на «українці», Русь оголосили Україною - і справа з кінцем. З цієї «Історії України» і живемо, заперечуючи Грушевському, Драгоманову, Франку, що стверджували про Україну-Русь. Таким чином, підміняючи поняття, ми стерилізуємо свою історію і власними руками підрізаємо своє родове коріння. Насправді ж читати «український князь Ярослав Мудрий», як і «Великий росіянин» - смішно і безглуздо.

Руських в Росії безліч, але не настільки. Оскільки під цією назвою сьогодні підписуються і всі інші російські громадяни - від мордви до сибірських народів, у яких генетичного зв'язка з руськими і немає, то хочеться просто сказати: хлопці, ви - росіяни, великороси, хто завгодно, але не руські.

Справжня Русь змінювалася, перетворювалася, але нікуди не поділася. Росія - прекрасна країна, з багатою історією, видатними особистостями, але вона не може бути тим, чим ніколи не була. Це інша Русь, не Володимирська, не Святославова, а Московська, скільки б руських земель в неї не входила і до кінця часів. Сьогодні ми цього і не усвідомлюємо, але наприклад, наша мова про це кричить: ми не говоримо «руська мова», ми говоримо «російська мова» і це є правильне тлумачення. Наша культура за нас говорить про такі речі.

Про історію було придумано безліч міфів, до кінця не викритих істориками з-за їх зручності. У першу чергу, це міф про три братські народи, що складали Русь, і яка з Російської імперії перетворилася в СРСР. Але факт у тому, що руський народ був один. Він зародився зі змішання певних слов'янських племен зі скіфами, сарматами, що проходили тут готами, гунами та іншими народами, а також саме тими, хто проживав на цій землі з давніх часів. Їх нитку можна простежити по збереженій на Русі, а пізніше і в Україні, стародавній культурі, яка і доводить самобутність народу, який живе тут і понині. Всі інші народи - це результат змішення слов'янських племен з іншими народностями, але частина з яких є руськими тільки по тих українах (у Росії, Білорусії, Польщі, Молдові), що залишилися за ними від Русі.


А Русь поки спить, тішачи себе самообманом під назвою Україна. Ось тільки воювали протягом століть наші предки не за незалежність України, а за незалежність Русі і себе - руського народу. А Україна з'явилася на історичній арені лише в 1991 році, виплекана народними поетами, які трохи перемішати поняття. Але провини їх немає, виною тому ідеологічний гніт, в плутанині якого ми маємо нарешті розібратися.

Новоявлені «гіперборейські», «арійські» і навіть «атлантичні» гіпотези сильно плутають шукачів відповідей, відводячи від правди ще далі, плутаючи шляхи до істинного і явного, і демонструючи найбрутальніше невігластво з боку численних істориків «нової хвилі». Стверджувати про давнину в нашій землі можна тільки з погляду на культуру, яка має спільні риси і при скіфах, і в більш давні часи. Але за наявними історичними даними не більше. І вся ця мозаїка, як підсумок, складається саме в Русь, як у найдосконаліше державне утворення можливо за всю історію нашого народу.

Звичайно, жити минулою славою - остання справа, але це справа здатна стати серйозним підґрунтям для створення майбутньої слави в ім'я пробудження істинно руського духу, в ім'я сили і процвітання України-Русі.